1.Українська література - це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через століття згаданих, через півстоліття надрукованих.
2.Якщо я не виживу, то людство й не помітить, а якщо людство не виживе, то й мені гаплик.
3.Доля не усміхається рабам. Доля усміхається людям.
"Записки українського самашедшого"
4. Скажи, навіщо людству розум,
6.Жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само."Записки українського самашедшого"
7.Коли починається смерть культури, настає культура смерті."Записки українського самашедшого"
8.Мабуть, чогось такого подібного в цілому світі немає. Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що..."Записки українського самашедшого"
9.Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі - нам треба поспішати.
10.Самотнім добре – жодної розлуки.
11.А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт...
12.Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.
13. Десь, може, там зустрінемося ми.
Не буде рук - обнімемось крильми...
14.Вона з тих рідкісних жінок, які не вміють звикати. Ні до побуту, ні до любові, ні до ситуації у суспільстві. Ні до чого. Бунтує і все.
15.Я всіх люблю, аби не заважали.
16. Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
17.Не треба себе міняти . Можна просто розширити норми, щоб в них вписатись.
Немає коментарів:
Дописати коментар